• 12 Кві, 2025
• Дорошенко Олександр
• Коментарі Вимкнено до Олесь Гончар: Легенда української літератури

Олесь Гончар: Легенда української літератури

3 квітня 1918 року в селі Ломівка поблизу сучасного Дніпра з’явився на світ Олесь Гончар – Герой України, перший лауреат Державної премії Т. Г. Шевченка, голова Спілки письменників України та академік Національної академії наук України. Його творчість визнана далеко за межами України, адже твори Олеся переведено більш ніж на 40 мов і багато разів перевидавалися, завоювавши справжнє місце в українській літературі. Гончар вважається одним із наймолодших класиків української літератури.

Олесь народився в сім’ї Терентія Сидоровича, який працював у колгоспі, та Тетяни Гаврилівни, яка трудилася на заводі металевих виробів. У момент народження його назвали Олександром Біличенко, але після смерті матері у 1921 році хлопця під опіку взяв дядько Яків Гончар. Дитинство Олесь провів у Полтавщині, виховуючись у родині дідуся та бабусі. Саме тут він почав писати свої перші твори, користуючись прізвищем Гончар, за порадою вчителя.

У 1933 році Олесь закінчив семирічку в Бреусівці й розпочав кар’єру журналіста, працюючи в редакції газети “Розгорнутим фронтом”. Потім вступив до Харківського технікуму журналістики ім. М. Островського, а згодом навчався у Харківському університеті на філологічному факультеті, де писав свої твори. Під час навчання його перше оповідання “Черешні цвітуть” вийшло в журналі “Радянська література”, а за твір “Орля” він здобув свою першу премію.

В 1941 році Олесь добровільно пішов на фронт, брав участь у боях на Київщині, але згодом був поранений і потрапив у німецький полон. Усупереч труднощам, повернувшись на фронт, він здобув кілька нагород за відвагу, включаючи ордени “Слави” та “Червоної зірки”.

Післявоєнний період став початком професійної кар’єри Гончара. Він писав про війну у своїх творах, таких як “Прапороносці”, “Людина і зброя”, “Земля гуде”. Згодом письменник переїхав до Києва та вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка.

Перша частина трилогії “Прапороносці” під назвою “Альпи” вийшла в 1946 році, завершена трилогія стала знаковою у творчості Гончара. Упродовж 1949-1960 років автор написав низку творів на воєнну та сучасну тематику, серед яких “Таврія”, “Собор” та інші.

Олесь Гончар активно підтримував незалежність України і був присутній на Майдані у жовтні 1990 року, де відстоював ідеї свободи та демократії. Після референдуму 1 грудня 1991 року він проголосив результати волевиявлення на сесії Верховної Ради України.

Сьогодні твори Олеся Гончара відомі не лише в Україні, а й підкорили світ, адже вони перекладені на 67 мов і видавалися у понад 70 країнах. Як знак визнання його досягнень, Біографічний центр у Кембриджі визнав його “Всесвітнім інтелектуалом 1992/93 років”. Олесь Гончар залишив по собі величезну культурну спадщину, ставши прикладом справжнього патріота України.