• 06 Кві, 2025
• Левченко Тетяна
• Коментарі Вимкнено до Історія заповідника Асканія-Нова: від заснування до сучасності

Історія заповідника Асканія-Нова: від заснування до сучасності

1 квітня 1919 року Асканія-Нова офіційно стала першим заповідником в Україні. Проте її історія почалася ще раніше. У 1887 році Фрідріх Фальц-Фейн, нащадок німецьких колоністів, заснував на своїй землі зоопарк, ботанічний сад та природничий музей. З того часу Асканія-Нова здобула світове визнання.

Територія Асканії-Нови сповнена історії та природних багатств. Тут колись пролягав один з чумацьких шляхів, що зв’язував регіон із Кримом. У 1828 році герцог Ангальт-Кеттенський купив 42 тисячі десятин землі на Херсонщині, що приблизно дорівнює половині Києва. Через 13 років він заснував хутір, назвавши його Асканією Новою, на честь свого родового маєтку в Німеччині.

Фальц-Фейн, освічений біолог, створив унікальний ботанічний сад і розширив зоопарк. Він навіть організував підвезення води з Дніпра на верблюдах, які краще переносили жаркі умови, ніж коні. Згодом, завдяки англійському інженеру Урінггу, була розроблена система штучних струмків, що покращила полив дерев.

Асканія-Нова стала відома в Європі за свої природні умови, і в 1919 році була проголошена народним заповідним парком радянською владою, а згодом стала державним степовим заповідником УРСР. У 1984 році цей заповідник приєднали до міжнародної мережі біосферних резервацій ЮНЕСКО.

Наразі Асканія-Нова займає площу 33 000 гектарів і відзначається багатою флорою, де налічується понад 1500 видів рослин та близько 350 видів птахів. Зоопарк та степова зона є домівкою для майже 3000 тварин, серед яких і рідкісні види, такі як коні Пржевальського та індійські антилопи Нільгао.

На жаль, зараз заповідник в окупації, і співробітники, які залишилися, піклуються про тварин в умовах нестачі корму та небезпеки від авіаційних обстрілів. Під російською окупацією перебуває понад 800 тисяч гектарів заповідних територій України, і більшість заповідної зони потребує термінового захисту. Асканія-Нова, у своєму історичному контексті, залишається символом природної спадщини України.